Навіть найбільший неприхильник ФК “Львів” відкинувши всі свої погляди та переконання погодиться, що львівська команда на фоні ФК “Харків” чи “Іллічівця” виглядала значно краще. Вона не грала за принципом подалі від воріт, навіть у матчах із вітчизняними грандами “синьо-золоті” показували комбінаційний футбол, швидкий футбол. А технічних виконавців у складі “Львова” вистачає. Чого варте тріо брати Баранці та Федорчук! Знає свою роботу і добре її виконує Романюк, який, на мою думку, є чи не найстабільнішим гравцем команди. Місцеві журналісти називають його львівським Даріо Срною. Протилежний лівий фланг надійно тримає Ільків. Мандзюк, який прийшов у команду у зимове міжсезоння довго не міг забити, але під кінець чемпіонату хлопця прорвало і з чотирма голами він разом з Худзіком очолює список бомбардирів клубу за підсумками сезону. Протягом довгого часу, ще з часів Першої ліги львів’яни мали проблеми із лінією атаки, та з приходом Мандзюка вони, надіємось, позаду. Команда грала, команда намагалася показувати хороший футбол і у неї це виходило.

А не вистачило досвіду. Керівництву клубу варто було запросити до лав команди декілька досвідчених гравців. В першому колі був Ващук, а в другому? На чужих помилках, як відомо, вчаться, а на своїх набираються досвіду. “Львів” обрав другий шлях і, як наслідок, це призвело до пониження у класі. Тепер головне зберегти провідних гравців. Потенціал у цих хлопців безперечно є. І, можливо, слова Юрія Кіндзерського, президента “Львова” справдяться і через рік ми побачимо інший, набагато сильніший ФК “Львів”.

А наразі доводиться лише констатувати факт: весняну частину чемпіонату команда провела краще ніж осінню, та все таки для продовження прописки у “прем’єрці” цього не вистачило. Була серія із чотирьох безпрограшних матчів, була поразка від “Динамо” і заключна гра чемпіонату із “Карпатами”, котру львівські шанувальники футболу запам’ятають надовго. “Іллічівець” програв “Таврії”, підопічних Ковальця влаштовувала і нічия, але... Драматична розв’язка – свої вибили своїх.

У весняній частині чемпіонату у 13 іграх “Львів” здобув 14 очок (1,08 за матч), для порівняння у 17 матчах осінньої частини команда набрала всього-на-всього 12 пунктів (0,7 за гру). Весною підопічні Ковальця 13 разів засмучували своїх суперників, самі ж львів’яни пропустили 14 голів, а осінню команда пропустила 25 м’ячів, при чому забила лише 11.

В міжсезоння команду залишив Владислав Ващук. Світова фінансова криза добряче вдарила по бюджету клубу, відтак керівництво було змушене відмовитися від послуг досвідченого захисника. Також пішли з команди: Котенко, Полтавець, Каваців та Шевелюхін. Натоміть лави “Львова” поповнили: Зозуля, Лупашко, Мостовий, Мандзюк та Чепурненко (усі - «Княжа» (Щасливе); Мусієнко («Прикарпаття» (Івано-Франківськ); Розгон («Таврія» (Сімферополь).

Добромильська “Княжа-Арена”, на яку в новому році повернувся “Львів”, одразу підтвердила свій статус фартового для “синьо-золотих” поля. Зігравши унічию з “Металістом”, команда здобула третє очко у трьох матчах. Відтак, старт у підопічних Ковальця вдався. Всупереч прогнозів букмекерів вони зуміли заробити по очку в іграх із “Дніпром”, “Ворсклою” та “Металістом”.

Та “Княжа-Арена” стала каталізатором скандалу в українському футболі. “Маталіст” не палав бажанням їхати у Добромиль. Намагався довести федерації, що тамтешній стадіон не відповідає потрібним умовам. Як виявилось, харків’яни мали рацію, бо поле в день матчу більше нагадувало рисову плантацію.

“Нам заявили, що якщо навіть поле буде затоплене, ви все одно вийдете на нього»”... “З нас зробили клоунів”... «Металіст» зараз, напевно, треба відсунути”... “Через три дні нам грати за Кубок УЄФА”, - не приховував емоцій на післяматчевій прес-конференції Мирон Маркевич.

Федерація відреагувала миттєво: з’явився перелік стадіонів на яких можна проводити матчі під егідою Прем’єр-ліги. “Княжа-Арена” до цього списку не потрапила. В результаті підопічні Ковальця більше місяця не грали на власному полі.

Поки на “Княжій-Арені” відбувалися всі роботи щодо доведення її до норм ФФУ, по одній грі “Львів” зіграв у Луцьку на “Авангарді” та на стадіоні “імені Баннікова” у Києві. Як виявилось, обидві арени для орендатора були нефартовими: в Луцьку “синьо-золоті” на передостанній хвилині пропустили гол від запорізького “Металурга”, що призвело до поразки, а в столиці інший “Металург” - донецький вирвав перемогу вже у компенсований арбітром час. Поміж цими матчами “львів’яни” зіграли у безгольову нічию із “Арсеналом” на його полі.

Повернення на рідний стадіон до Добромиля господарі одразу відзначили перемогою над “Кривбасом”. До слова, на вікторію своєї команди фанати очікували п’ять місяців! А потім була звитяга в гостях над “Харковом” (2:3) та яскрава перемога над Зорею. Здавалося б, команда на піку форми і їй під силу зберегти місце в еліті. Та нічия у Сімферополі, знизила шанси залишитись в Прем’єр-лізі, адже в двох заключних турах на “львів’ян” очікували “Динамо” та “Карпати”. Перші, як то кажуть, на класі переграли аутсайдера, а для других, як виявилось, перемогти “братів менших” було справою честі, лишень шкода, що про честь клубу “Карпати” тоді аж ніяк не задумувались...