Гамула: "Не выполнил то, что обещал"

Ось і завершився перший тренувальний етап ужгородського Закарпаття, а вже після нього головний тренер колективу на зустрічі із журналістами підводив підсумки та намагався поглянути у майбутнє.

Діалог із представниками провідних мас-медіа не тільки краю, а й загальнонаціональних масштабів Ігор Васильович розпочав із привітання і неприємної констатації - на усі сто він не виконав обіцяного їм раніше:

- Згадую липневу днину 2009-го, коли ми з вами зустрічалися напередодні старту сезону. Тоді пообіцяв, що команда піде на зимову перерву із хорошим очковим багажем, однак не так сталося, як того хотілось би. Не виправдав покладених сподівань уболівальників. Чому? Не хочу себе виправдовувати, бо вважаю відповідальність за результат повинен нести наставник.

Влітку у нас було надто мало часу на будівництво боєздатної команди - усього лиш два тижні. Та відверто вам скажу, що очків набирати ми повинні були більше. Відповідно, і готуватися до наступної частини чемпіонату було би простіше. Найперше у психологічному плані.

Проте не все втрачено і я не хочу передчасно посипати голову золою. Так, маємо певні проблеми, та, скажіть, кого ж вони обходять боком? Зараз у нас достатній часовий термін для тренувань і ми намагатимемось якнайкраще підготуватися до дебютного матчу року із донецьким Металургом.

Врешті, нам є за кого землю гризти. Ось згадую банер наших ультрас: "Гамула, ми в тебе віримо!", і просто іншого вибору, ніж змінювати ситуацію на краще, виправдовувати покладені надії, не залишається!, - розпочав Ігор Гамула.

- На що ж акцентує тренерський штаб команди під час вибору нових виконавців?

- На сьогодні на зборах знаходилася група виконавців, які захотіли спробувати свої сили у нашому клубі. Та, безперечно, я б радше хотів бачити під рукою футболістів із постійним контрактом, ніж орендованих. Бо, скажімо, деякі з літніх поповнювачів приїхали таки грати у футбол, а подекотрі швидше відпочити. Останніх у рядах команди вже немає. Тому наразі нам треба втрапити у точку.

Практично закарпатець Мірко Райчевіч, на оглядинах перебували два серби, однак ті вже поїхали геть, оскільки не схотіли продемонструвати своє вміння у Туреччині, де буде низка спарингів.

- Ігоре Васильовичу, з останніх новин про ФК Закарпаття, які доводилось читати стає зрозуміло, що кістяк колективу збережено?

- Так, усі ті, на кого ми покладаємо надії тренуються у нашому складі, зокрема і Александар Трішовіч, і Рубен Гомес, і Леандро з Сергієм Давидовим. Серед тих хто пішов - Ігор Тимченко, Олександр Артьоменко, Павло Ксьонз. Ці зміни - не останні цьогорічної зими: таки шукатимемо нові обличчя для підсилення командної гри.

- В які тактичні лінії найперше плануєте влити свіжу кров?

- У нас є проблеми у центрі захисту та нападі. Ось на ці позиції першочергово добиратимемо виконавців. Стосовно надійності воротарів і лінії півзахисту, то у нас з ними краще становище.

- Ще з часів першої ліги одним з кумирів уболівальників Ужгорода став Чарлес Невуче. Однак під вашим керівництвом нігерієць проводить на полі зовсім мало часу…

- Пояснити причину цьому? Нічого дивного: просто Чарлі дотепер не зрозумів, у якому дивізіоні він грає. Забивав у першій лізі - це факт. Та елітна когорта команд пропонує на щабель вищий рівень майстерності. У ній треба швидше рухатися як тілом так і думками, більше боротися, врешті, викладатися на тренуваннях, аби тренер побачив у тобі гравця основного складу. Ось і все.

Тому часто наводжу в приклад нашого заслуженого Олександра Чижевського: у неповні сорок цей футболіст не дозволяє собі розслабитися. Його відношення до роботи повинні переймати молодші, і в першу чергу Невуче.

- Чи хотіли б ви повернути у розташування колективу закарпатців, які на сьогодні захищають честь інших клубів прем’єр-ліги?

- А чому б ні? Хоча б Пуканича, Кобіна, Кополовця, Лазаровича, Бобаля - і не погане би поєднання з них склалося. Та реалії інші. У декотрих, приміром, є пастухи: агенти, чи то батьки, які вирішують за них куди ж далі рухатись.

Мене узагалі інколи дивують сьогоднішні футбольні відносини. Ти підходиш до гравця з претензіями, а він у відповідь - телефонуйте моєму агенту. То що, представники інтересів, можливо, з часом і грати в футбол будуть?

- Вже у середу, 27 січня, команда вилітає у Туреччину. Окресліть головні завдання, які вирішуватимете за кордоном?

- Там на нас чекає низка спарингів, під час яких ми повинні налагодити зв’язки, перевірити в бойових умовах новобранців, визначитися із поповнювачами. Для цього створені всі умови - у контрольних матчах зустрічатимемось із сильними Томью, Сатурном, бакинським Інтером та лідером хорватської вищої ліги Вартексом. Отримати ігрову практику у зустрічах із добре підготовленими опонентами - це великий плюс футболістам. Тому упевнений, що до 27 лютого, дати першого матчу, ми підійдемо у хорошому тонусі.

- А як підсумуєте перший етап тренувань, який закінчився в Ужгороді?

- У ці дні, які пробули вдома ми плідно попрацювали: закладався фізичний фундамент. Провели обопільні зустрічі та побачили реальний стан справ на сьогодні. Подальша ж робота буде ще важливішою: до початку сезону-2010 залишається все менше часу, а мета у нас одна - закріпитися у прем’єр-лізі. Для її втілення доведеться ще багато попітніти. Підопічним - на полі, мені - за тренерськими конспектами, роздумовуванням над тактикою.

- Ігоре Васильовичу, з якими словами ви звернулися б до уболівальників?

- Найперше спасибі їм за підтримку. Повірте мені, зараз дуже складний період, тому ще приємніше знати, що за твоєю спиною стоять небайдужі люди. Врешті, саме для них ми і граємо. І тільки їм доводитимемо свою спроможність боротися в елітному українському чемпіонаті й наступного циклу.